Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА.
Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт!
— Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу!
Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє.
— Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся.
Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте.
Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово!
Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено.
Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах.
Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято.
Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу.
Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою.
— Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй.
Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас!
На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи.
Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику.
Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний.
Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну.
Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання.
Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це.
Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно!
А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу.
Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці.
Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т
Следующий текст содержит описания наркотической деятельности. Мы не поддерживаем и не рекомендуем участие в наркотических экспериментах.
Ей, братаны, что за дела, как я купил МДМА и чуть не оставил жизнь на снегоходе! Сегодня расскажу вам историю, которая сжигает и заставляет мой кровь бурлить! Мы с моим хоми по имени Шиза решить забалдеть, совместить приятное с полезным, без проблем.
Как-то раз, когда куреть гирик уже наскучило, мы решили попробовать что-то новенькое. Ну, и где же купить настоящий заклад, который поднимет тебя на небеса? Конечно же, в нашем райончике был свой парень, который нюхал весы на всех уровнях. Наш шериф, настоящий дон, искателей приключений. Мы полные нули в этом деле, но нам без б ничего не стоило достать его контакт. И вот мы стояли перед его домом, готовые попасть в цепкие руки наркоманов.
Шериф ничуть не испугался нашего изображения крутых пацанов и дал нам свежую порцию МДМА. На вид оно казалось мало, но он нас заверил, что это будет бомба! И мы чтоб не проморгать время, решили бомбить его сразу на ходу. Пошли нашей шавкой на снегоход, чтобы безмятежно насладиться нашим путешествием. Кто бы мог подумать, что этот трип закончится так жестко, как каток без тормозов.
Я и Шиза кокетливо попрощались с реальностью, зайдя в уютную колбу всеобщего веселья. Наши глаза загорелись, и мы стали настоящими космическими путешественниками. Но приключение только начиналось...
Снегоход быстро уносил нас вдалеке от суеты и проблем этого мира. Мы казались двумя лунатиками, вылетевшими на космическом корабле, покрытом цветущими галактиками. Наше сердце стучало так же быстро, как ускоряющийся двигатель снегохода.
Но наша радость не была беспредельной... Кажется, шериф продал нам что-то не очень хорошее. Чувствовали мы себя, как на электрическом угле, а тело становилось все более и более слабым. Мы поняли, что МДМА не сработало так, как нам бы хотелось. Вместо радости и веселья, наступило уныние и депресняк. Шиза, схватившись за голову, начал мямлить что-то невразумительное.
Но нам уже не до этого было. Наши глазки были похожи на зеленые понюшки, а мозги горели, как канюля в огне. Снегоход все еще вез нас в неизведанные места, а мы уже начинали терять последние кусочки своего разума. Дай Бог, чтобы мы доехали до дома.
Каким-то обретшим захаваленностью мы добрались до нашего района. Казалось, что снежная буря смешала дома в кучу, но это был просто наш нарушенный восприятием мир. Нас были заботы, как холодные березовые листья - мы чувствовали, что скоро они нас покроют своей сыростью.
Мы потеряли счет времени. Изнашившись и потрепанные, мы вломились в нашу квартирку. Положив Шизу на диван, я понял, что нужно позвонить скорой, но телефон неуловимо спрятался от моего измученного взгляда. Я выбрал легкий путь и решил урониться на кровать, отдавшись объятиям мечтателей на флахе. Именно там я понял, что мои руки становятся все хрупче, а сердце готово выскочить из груди.
Мир таял в ослепительно белых снежинках, а я во всем этом белом безумии потерял себя. Моя задумчивость плавно перешла в сон, и я провалился в мир сна. Где-то вдалеке слышались звуки закладок, но они казались далекими, как отголоски прошлых времен.
На следующий день мы с Шизой проснулись, словно возрожденные. Все приключение казалось снова веселым и беззаботным. Но оно оставило следы на нашей душе и нашем организме. Мы поняли, что такие эксперименты - нешто не самое лучшее, и мы больше никогда не будем накидывать наши сознания на ветер.
И эта история стала для нас уроком на всю жизнь. Мы поняли, что иглы иссекут наши души, а панорамные понюшки обернутся горьким пробуждением. Мы решили сохранить свою жизнь и свои мечты, чтобы здоровыми и счастливыми отпраздновать каждый новый виток нашей судьбы.
Так что братаны, если у вас возникла идея попробовать что-то запретное, подумайте сто раз. Это не тот путь, который приведет вас к настоящему счастью. Горы кайфа мало того, что не крутят, так еще и риску выставляют нас на немилость. Помните, что жизнь - это самое ценное, что у нас есть. И пусть она будет наполнена самыми яркими и чистыми эмоциями.
